Населення 1453
Площа 2,704 км²
Густота населення 537,4 осіб/км²
Поштовий індекс 89231
Вперше Тур’я Бистра згадується в документах 1552 року. село отримало назву від стрімкого потока Бистрик та річки Тур’я, яка протікає низиною. Село розросталося поволі: 1567 року було оподатковане тільки від трьох господарств. В останнє десятиріччя XVI ст. сюди переселилися 15 родин, у 1599 році у селі нараховувалося 20 селянських господарств та шолтес. Колись жили тут і євреї, ті, що померли, поховані на місцевому єврейському цвинтарі.
2004-го село отримало статус гірського населеного пункту.
У Т.-Бистрій проживають представники п’яти конфесій – греко-католики, православні, суботники, євангелісти, п’ятидесятники. Є два храми та молитовні доми.
Церква св. Василя Великого. 1825.
Перша дерев’яна церква стояла близько теперішнього дитсадка, пізніше ще одну спорудили на Горбі. У 1751 р. за пароха Василя Леґези згадують добру дерев’яну церкву з двома дзвонами, забезпечену частково старими, частково новими образами. У селі твердять, що теперішню кам’яну базилічну церкву будували італійці, будівництво тривало 10 років і було закінчено в 1811 р. (можливо, в 1825 р. було закінчено оздоблення та малюваня церкви). Головний фасад храму зміцнили чотирма масивними контрфорсами.
У 1937 р. замінили шинґлове покриття дахів бляшаним. Усередині – доброї старої роботи іконостас та вівтар. Усі образи перемалювали, можливо, в 1968 р., коли оновлювали настінне малювання. Іконостас оновлювали в 1980 р. Перед церквою стоїть одноярусна каркасна дерев’яна дзвіниця, вкрита високим чотирисхилим бляшаним шатром. Дзвіницю збудували близько 1924 p., коли за пароха Антона Бачинського на пожертви вірників у Америці Ф. Еґрі вилив великий дзвін. За спогадами, дзвіницю будували Іван Напуда та Василь Романяк. Менший дзвін походить з 1762 p., а найменший – з 1766 р. У 1951 р. церкву зареєстрували як православну.
2004-го село отримало статус гірського населеного пункту.
У Т.-Бистрій проживають представники п’яти конфесій – греко-католики, православні, суботники, євангелісти, п’ятидесятники. Є два храми та молитовні доми.
Церква св. Василя Великого 1825.
Перша дерев’яна церква стояла близько теперішнього дитсадка, пізніше ще одну спорудили на Горбі. У 1751 р. за пароха Василя Леґези згадують добру дерев’яну церкву з двома дзвонами, забезпечену частково старими, частково новими образами. У селі твердять, що теперішню кам’яну базилічну церкву будували італійці, будівництво тривало 10 років і було закінчено в 1811 р. (можливо, в 1825 р. було закінчено оздоблення та малюваня церкви). Головний фасад храму зміцнили чотирма масивними контрфорсами.
У 1937 р. замінили шинґлове покриття дахів бляшаним. Усередині – доброї старої роботи іконостас та вівтар. Усі образи перемалювали, можливо, в 1968 р., коли оновлювали настінне малювання. Іконостас оновлювали в 1980 р. Перед церквою стоїть одноярусна каркасна дерев’яна дзвіниця, вкрита високим чотирисхилим бляшаним шатром. Дзвіницю збудували близько 1924 p., коли за пароха Антона Бачинського на пожертви вірників у Америці Ф. Еґрі вилив великий дзвін. За спогадами, дзвіницю будували Іван Напуда та Василь Романяк. Менший дзвін походить з 1762 p., а найменший – з 1766 р. У 1951 р. церкву зареєстрували як православну.