Щороку третьої неділі травня Україна вшановує пам'ять мільйонів співвітчизників, закатованих радянським тоталітарним режимом. Цей день є символом незламності нашого народу та суворим нагадуванням про те, що політичні репресії, голодомори та депортації — це ціна, яку українці платили за те, щоб зрештою вибудувати власну незалежну державу.
До цього часу точну кількість жертв тоталітарного режиму визначити неможливо. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Деякі фахівці вважають, що за період з початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 млн осіб. Багатьох із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях. Терор і репресії торкнулися майже всіх верств населення: вчених, політиків, військовиків, священників, представників культури, селян.
Особливо жорстокі репресії сталінський режим і його підручні здійснювали в Україні у 30-х роках. Зокрема у 1937-1938 рр. в Україні було засуджено 197 617 осіб, із них на смертну кару – 122 237 громадян.
Упродовж кількадесят років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводили режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували там дерева, доступ до відповідних архівів був заборонений.
Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли від 15 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві.
Як свідчать архівні документи, Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань, використовувався органами НКВД УРСР протягом 1937-1941 років. На сьогодні вже встановлено імена понад 15 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання. Тут покоїться прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського «Великого терору».
Ми проводимо чітку паралель між злочинами минулого та сучасною російською агресією. Непокаране зло радянських часів повернулося нині у вигляді нищівних ракетних ударів, катувань і викрадень людей. Та тоталітаризм чудово розуміє лише силу, силу спротиву й правди.
Ми обираємо волю, бо знаємо ціну тоталітарного мовчання. Сьогодні, маючи власну державу та Збройні Сили України, ми єдині у прагненні захистити нашу ідентичність та відновити справедливий мир. Український дух неможливо розстріляти — він був і залишається вільним.
Пам’ятаємо кожного. Віримо у Перемогу!
